Поділ разом із Верхнім Містом і Печерськом становить найдавнішу частину міста і перші поселення з’явилися тут ще за часів кам’яної доби – 25 тисяч років тому. В 16 сторіччі на Подолі було зосереджене все життя міста. А там, де зараз сквер біля пам’ятника Григорію Сковороді (сусідній до “Спаського” квартал), розташовувалася дерев’яна ратуша, в якій засідав магістрат – орган міського самоврядування. Важко уявити, але тоді на місці сучасних цегляних будівель були дерев’яні, а поруч з ними подоляни вирощували сади й городи. Та через невдале географічне розташування Поділ постійно зазнавав підтоплень. Не оминали цю місцевість й інші стихійні лиха, тож у 19 сторічі, після великої пожежі, коли вогонь знищив більше півтори тисячі подільских будинків, було вирішено перебудувати район, замінивши обпалені дерев’яні будинки на кам’яні. Приблизно в той час (кінець 19 – початок 20 сторічя) і були споруджені будівлі, які нині ми називаємо “Спаським кварталом”.

Спроектував будинок, розташований за адресою Межигірська, 5, відомий на той час архітектор Карл Шиман. В 1898 році в будівлю почали заселяти мешканців. Вражений результатом своєї роботи, проектувальник Карл Шиман і собі захотів купити квартиру в будинку, після чого ще тривалий час там жив. Але стіни цієї будівлі бачили ще й не таких видатних людей! У 1898 і 1900 роках тут народилися, провели дитинство брати – письменник Михайло Євремович Кольцов і художник Борис Єфремович Кольцов. Старший брат Михайло, переїхавши до Москви в 1920-му році, став засновником і головним редактором журналу “Огонёк”, а також членом редкомісії найпопулярнішої на той час в СРСР газети “Правда”. В 1940-му році Михайла Кольцова розстріляли за звинуваченням в антирадянській і терористичній діяльності, а в 1954-му році посмертно реабілітували. Щодо його молодшого брата, то він став художником-карикатуристом. Його також репресували у ГУЛАГ, але чоловік витримав репресії і в 2005-му році відсвяткував своє 105-річчя.

В сусідньому будинку на вулиці Межигірська, 3\7 мешкав скульптор і педагог Федір Балавенський і певний час розміщувався Молитовний будинок учасників російсько-японської війни. Спочатку на цій ділянці були дві будівлі – одноповерхова і двоповерхова. Але в 1897-му році будинки об’єднали. З кінця 19 сторіччя власником вже об’єднаного дому став Микола Балабуха, із роду відомих київських кондитерів 18 сторіччя. Тоді тут було не лише житлове приміщення, а й цех кондитерської фабрики. В 1919 році садибу Балабухи перебудували майже повністю і додали ще 2 поверхи. Тепер внизу будинку було 18 торговельних лавок, на 2 поверсі розміщувалися трактир і весільний зал, а 3 і 4 поверхи були житловими. Також поруч була добудова зі складом і кондитерською фабрикою. Дотепер добудова не збереглася.

А от будинок на вулиці Хорива 16/7 був лише незначно перебудований у 2 половині 20 сторіччя у зв’язку з пристосуванням до нових потреб – сюди додали підвал і замінили дерев’яний дах на вальмовий з бляшаною покрівлею. Перекриття другого поверху зробили плоскими, дерев’яними, а перекриття першого – цегляними. Нині будинок добре зберіг характерне для стилю “класицизм” рішення фасадів; гладенький другий поверх з прямокутними прорізами, оформленими почергово трикутними і горизонтальними сандриками, що спираються на модульйони; значного виносу карниз із імітацією мутулів. Споруда цінна тим, що є рідкісним зразкам житлового будинку Подолу початку 19 ст.

Зараз ці будинки є унікальною історичною й архітектурною пам’яткою 19-20 століть. Тому вони потребують особливого дбайливого ставлення і постійної реставрації. На жаль, у вільному доступі в інтернеті ми не змогли знайти більше інформації про історію споруд, тому якщо Ви знаєте більше – заповніть зворотну форму на цьому сайті і ми додамо Вашу інформацію у загальний доступ.

Будинок Петра I

Будинок Петра I – один із найстаріших київських будинків, які збереглися до наших днів. Будинок був побудований на початку 18-го століття в стилі бароко за проектом Григоровича-Барського. Він розташований на вулиці Костянтинівській 6/8. Будинок названий на честь російського імператора та був побудований як садиба. Є дані, що Петро I жив саме в цьому будинку під час приїзду до Києва в 1706 році. За деякими джерелами – Будинок був у власності Івана Мазепи, який і влаштовував прийоми царю. Деякі історики не вірять в те, що цар зупинявся в цьому будинку, і твердять, що це лише красива легенда.

З 1791 року у садибі знаходився будинок психічно-хворих людей, який проіснував до 1803 року. У 1811 році Будинок був пошкоджений під час пожежі. У 1820 році був проведений ремонт будівлі, і в ньому розмістилося Подільське парафіяльне училище. З 1870-х років в будинку знаходилися казарми, а потім – дитячий притулок. У 1909 році на будівлі з’явилася меморіальна дошка: “У цій будівлі в 1706-1707 роках перебував Петро І”. Після революції будинок став житловим.

В 1978 году сооружение реконструировали. В 2007 году был проведен еще один ремонт Дома Петра I. Здесь был открыт Музей истории благотоврительности в Киеве. Сегодня там можно увидеть интерьер, стилизированный времен 19 века. Мебель для музея взяли у частных коллекционеров. В музее можно узнать о приезде императора Петра в Киев, о благотоврорительности в Киеве во временах Российской империи. Гости музея увидят здесь старинную икону 18 столетия и книгу “Жития святых” 18 века. В музее также представлена коллекция старинных фото и документов 19 века. В здании музея проводят коцерты старинной музыки.

У 1978 році споруду реконструювали. У 2007 році був проведений ще один ремонт Будинку Петра I. Тут був відкритий Музей історії благодійності в Києві. Сьогодні там можна побачити інтер’єр, стилізований епохою 19 століття. Меблі для музею були взяті у приватних колекціонерів. У музеї можна також дізнатися про приїзд імператора Петра в Київ, про благодійність у Києві часів Російської імперії. Гості музею побачать тут старовинну ікону та книгу “Житія святих” 18 століття, а також ​​колекцію старовинних фото та документів 19 століття. У будівлі музею проводять концерти старовинної музики.